Бережна техніка з метафоричними асоціативними картами для психологів у роботі з втратою, незавершеними почуттями, спогадами, прощанням та пошуком внутрішньої опори.
Втрата може мати різні форми.
Це може бути смерть близької людини, завершення стосунків, розлучення, переїзд, втрата важливого зв’язку або ситуація, коли людина фізично залишається живою, але більше не присутня у нашому житті так, як раніше.
Після втрати часто залишаються почуття, які складно вмістити в одну фразу:
«Я не встигла сказати…»
«Я досі злюся».
«Я сумую, але водночас відчуваю образу».
«У мене залишилося занадто багато недоговореного».
«Я не знаю, як попрощатися».
Техніка «Прощання і завершення» допомагає обережно дослідити образ людини, власні почуття, незавершені слова та те, що клієнт хоче зберегти у своїй внутрішній історії.
Мета техніки - не «забути» людину і не змусити себе відпустити.
Мета - допомогти надати переживанню форму та знайти власний спосіб бути з цією втратою.
Техніка може використовуватися при:
Формат: індивідуальна консультація.
Матеріали: універсальна або сюжетна колода МАК, ресурсні карти, аркуш паперу, ручка, кольорові олівці або фломастери.
Робота з втратою потребує особливої уважності до стану клієнта.
Не кожна людина готова до техніки прощання одразу після втрати.
Не варто пропонувати її з позиції:
«Вам час відпустити».
Темп проживання втрати індивідуальний.
Перед початком важливо переконатися, що клієнт готовий торкатися цієї теми і має достатньо внутрішньої опори для роботи.
Перед роботою з втратою запропонуйте клієнту обрати карту:
«Образ місця або стану, де я почуваюся максимально безпечно».
Клієнт розміщує карту на аркуші паперу.
Після цього можна запропонувати домалювати навколо неї простір так, щоб він став ще більш комфортним та безпечним.
Необхідно дозволити клієнту самостійно визначити:
Запитання:
Ця карта залишається поруч протягом усієї роботи.
Запропонуйте клієнту самостійно визначити, кого або який етап свого життя він хоче символічно завершити.
Не обов’язково йдеться про фізичну смерть.
Це може бути:
колишній партнер;
дружба;
певний період життя;
стосунки, яких більше немає;
мрія, яка не здійснилася;
образ себе у минулому.
Запитайте:
Запропонуйте клієнту у відкриту обрати п’ять карт.
1. Якою/яким я її/його пам’ятаю
Запитайте:
2. За що я її/його любив/любила
Запитайте:
3. Що мені було складно приймати
Цей етап важливий, оскільки після втрати людина іноді ніби забороняє собі пам’ятати про складні сторони стосунків.
Запитайте:
Любов і образа можуть існувати одночасно.
4. Якою цю людину бачили інші
Запитайте:
5. Якою цю людину знали тільки ви
Запитайте:
Запропонуйте клієнту написати символічний лист.
Початок може бути таким:
«Я хочу сказати тобі те, що не встиг/не встигла сказати…»
Не потрібно робити лист красивим або правильним.
У ньому можуть бути:
любов;
злість;
образа;
вдячність;
розчарування;
провина;
туга;
питання;
слова прощання.
Важливо дозволити існувати різним почуттям.
Якщо клієнт готовий, можна запропонувати написати не «відповідь померлого», а уявну відповідь, яка народжується у внутрішньому діалозі самого клієнта.
Формулювання психолога може бути:
«Якби ви дозволили собі уявити відповідь, яку вам важливо почути, що могло б бути в ній?»
Або:
«Що могла б сказати вам ваша пам’ять про цю людину?»
Відповідь можна написати неведучою рукою, якщо клієнту комфортний такий формат.
Після цього запитайте:
Подивіться на п’ять карт.
Запитайте:
Це може бути:
цінність;
звичка;
фраза;
рисa характеру;
спогад;
традиція;
певний спосіб любити;
професійний або життєвий досвід.
Так само важливо дослідити:
«Що між нами було різним?»
Запитайте:
Цей етап допомагає зберегти внутрішній зв’язок, не втрачаючи власної окремості.
Запропонуйте клієнту обрати ресурсну карту:
«Якби я міг/могла символічно залишити цій людині один подарунок, що б це було?»
Запитайте:
Подарунок може символізувати любов, прощення, повернення відповідальності, вдячність або завершення.
Тепер запропонуйте іншу карту:
«Що з цієї історії я хочу залишити собі?»
Це може бути не «урок».
Це може бути просто пам’ять.
Любов.
Спільний досвід.
Частина життя.
Щось, що людині важливо не відпустити, а зберегти.
Поверніться до карти безпеки.
Запитайте:
Не обов’язково завершувати техніку словами «Я відпускаю тебе».
Іноді значно чеснішим завершенням може бути:
«Я визнаю, що ця історія була частиною мого життя. І я продовжую жити далі».
Ритуал прощання не повинен використовуватися для прискорення процесу горювання.
Не потрібно вимагати від клієнта пробачити, відпустити або знайти позитивний сенс втрати.
Так само не варто подавати уявну відповідь як реальне послання від померлої або відсутньої людини.
Це символічний психологічний діалог, у якому клієнт працює зі своїми спогадами, почуттями та внутрішніми образами.
При гострому горі, травматичній втраті або складних реакціях на втрату техніка може бути лише частиною більш широкої професійної роботи.
Відкрийте робочий простір і проведіть сесію з метафоричними картами разом із клієнтом.
Перейти до робочого простору